У районі можна виділити такі сільськогосподарські зони:

виноградницько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'яс­ним тваринництвом: південні райони області.

зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом: північні райони області.

овоче-молочна приміського типу: навколо Одеси.

виноградницько-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом (вівчарством).

У районі зрошено багато земель. Татарбунарська – в Одеській та інші зрошувальні системи.

Одна з найважливіших ланок народногосподарського комплек­су Одеської області – її курортно-рекре­аційне господарство. Сприятливі кліматичні умови причорномор­ської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та між­народне значення. Найбільше значення мають бальнеологічні курорти Одеси.

В Одеській області – 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функ­ціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз – За­тока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному ра­йоні.

6. Проблеми та перспективи РПС

Одеської області.

Народногосподарський комплекс Одеської області переживає складний період, але враховуючи вищезгадані негативні тенденції області органи державної влади спільно з керівниками підприємств та організацій, науковцями та громадськістю продовжують роботу по поліпшенню ситуації в економіці області. Як перші кроки, запропоновано поступове якісне оновлення виробничого потенціалу. Тільки в 1998 році комплексно механізовано і автоматизовано 17 дільниць та цехів, введено в дію 2 механізовані потокові та одну автоматичну лінію, одну гнучку виробничу систему та 23 металорізальних верстатів з числовим програмним управлінням.

У січні 1999 року на підсумковій нараді за минулий рік голова обласної державної адміністрації окреслив основні стратегічні заходи по соціально-економічній стабілізації, які передбачають:

збільшення обсягів реалізації готової продукції за грошові кошти;

зростання дохідної частини бюджету та підвищення ефективності використання бюджетних видатків;

підвищення рівня зайнятості населення та зменшення прихованих форм безробіття;

зростання заробітної плати та поступове погашення заборгованості по виплаті зарплати і пенсій.

Досягнення стратегічних цілей передбачає формування чітких шляхів їх реалізації, спрямованих на пряму та опосередковану підтримку провідних галузей та підприємств області по нарощуванню обсягів виробництва та підвищенню його ефективності, зокрема:

в машинобудівній – реконструкція підприємств, розширення виробництва та реалізації сільгосптехніки;

в легкій промисловості – стабілізація виробництва та розширення випуску продукції на внутрішній ринок і ринки країн СНД;

в енергетичній – розвиток малих генеруючих об’єктів, широкий розвиток енергозбереження в усіх напрямках і галузях;

в будівництві – розвиток будівельних енергозберігаючих технологій, створення технологій будівництв;

в м’ясній та молочній промисловості – розробка та реалізація механізмів стимулювання виробництва м’яса в приватному та громадському секторі, структурна перебудова м’ясо переробних підприємств, пошук та розширення ринкового збуту продукції;

в цукровій галузі – реструктуризація галузі, залучення інвестицій, переробка цукру-сирцю, освоєння виробництва нових видів продукції в міжсезоння розширення зовнішніх ринків збуту цукру.

Чітке і послідовне виконання цих та інших важливих завдань розвитку господарства області дозволить впливати на хід подій, відслідковувати негативні тенденції і завчасно приймати коректні заходи по їх упередженню.

Висновок.

Одеська область має велике значення у вирішенні про­блеми нафти в Україні. Опрацьовуються кілька варіантів транспорту­вання нафти. Найоптимальнішими є доставка у порти Одеси танкер­ним флотом з країн Близького Сходу й південного Середземномор'я, перевантаження її в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсона, Кременчука й Лисичанська. Част­ково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, для чого потрібна його реконструкція. Ця схема транспор­тування нафти забезпечуватиме економічну незалежність України завдяки можливості закупівлі нафти в багатьох державах і тран­спортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни. Мережа нафтопроводів здатна транспортувати нафту з Оде­си по Україні. Однак потрібно будувати другу нитку нафтопрово­ду, посилювати ряд нафтопроводів для великого обсягу нафти – Одеса – Снігурівка (з 19 до 45 млн. т) і Снігурівка – Кременчук (з 26 до 37 млн. т), а також переобладнувати польові станції для реверсу нафти.

Перспективним для результативного геологічного пошуку і геоло­гічної розвідки є шельфи Чорного та Азовського морів, де, як свідчать попередні дослідження, зосереджені значні й доступні для промисло­вого використання мінерально-сировинні ресурси. Тут виявлено 11 родовищ газу та газоконденсату, майже 50 перспективних нафто і газових площ поклади залізної руди, численні поклади важких мета­лів – магнетитові, ільменіт-рутилцирконієві та ін. За попередніми оцінками, запаси нафти у шельфі Чорного моря становлять 7 млрд. т. Український уряд підписав угоду з англійськими фірмами про видо­буток нафти (Великобританія виготовляє устаткування і має досвід видобутку нафти і газу на глибинах понад 1000 м у Північному морі).

Спеціалісти США у 1992 р. встановили вітрові установки для виробництва електроенергії в Одеській області. Аналогічні установки, які працюють у США, вироб­ляють щороку по 1 МВт електроенергії. Вже в 1993 р. поряд з аме­риканськими були змонтовані українські вітрові установки, виго­товлені на колишніх військових заводах за американським зраз­ком. Планується в рамках конверсії після випробування виготовле­них зразків налагодити виробництво таких установок. Це дасть змогу значно збільшити виробництво електроенергії і забезпечити робо­тою мінімум 6 тис. працівників.

Перспективи розвитку економіки Одеської області потребують наукового обґрунтування і розв'язання ряду важливих проблем. Першочергового значення набуває проблема водних ресур­сів, яка в умовах посушливого Причорномор'я є важливим чинником активізації сільськогосподарського виробництва. Проблема загострю­ється, оскільки в районі немає необхідних джерел власних ресурсів.

Серед сучасних природних процесів, несприятливих для розвитку сільськогосподарського виробництва – активна ерозія ґрунтів, при­скорені лінійне розмивання та площинне змивання. На зрошуваних землях розвиваються вторинне засолювання, підтоплення. Спостері­гається замулювання водойм; узбережжя Чорного та Азовського мо­рів зазнають абразії, зсувів тощо. Важливими заходами боротьби з цими негативними процесами є контурне землевпорядкування, ство­рення полезахисних, водоохоронних і протиерозійних лісосмуг, ком­плексна меліорація, лісовідновлення, поліпшення луків, берегоукріп­лення, терасування, селенебезпечних гірських схилів.

Збалансований розвиток різних інфраструктурних ланок гос­подарства курортних комплексів, удосконалення управління ними, забезпечення охорони рекреаційних ресурсів і всього навколишньо­го середовища – це основні завдання народногосподарського ком­плексу Одеської області.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує вирішен­ня важливих питань розвитку морського транспорту. Для цього необхідно забезпечити зростання вантажообороту морських пор­тів, створити нові глибоководні механізовані порти з урахуванням перевезень Дунаєм.

Література.

Статистичний щорічник України 96-97 рр.

“Розміщення продуктивних сил України” Качан, Забродський, 1997.

“Економіка України” Кокошко, Сможенко, 1997.

“Географія України” Заставний Ф.Д.

“Социально-економическая география Украины”, Шаблий О.И.

Географія, П.О.Масляк, Я.Б.Олійник, А.В.Степаненко, П.Г.Шищенко, Київ, «Знання», 1998.

Розміщення продуктивних сил, за редакцією В.В.Ковалевського, Київ, «Знання», 1998.

1	2	3	4

Дата публикации: 2004-11-09 (19085 прочтено)